Покоління селфі
Прямо зараз на наших очах виростає покоління веселих картинок. Але навіщо? Я певен, що до кінця року нам обов'язково оголосять про весілля людини і телефону. Все до того йде. Нещодавно на одному з показів Ukrainian Fashion Week я спостерігав дику кількість людей, які не відриваються від телефону ні на хвилину. Всім відчайдушно хотілося донести через соцмережі, що життя їхнє не прісна маца, а справжній карнавал з пір'ям.
Кожен другий безперервно вів трансляції в Інстаграмі. Але для кого? Адже друзі в цей момент теж вели трансляції, які ніхто не дивився. При цьому я переконаний, що відеозамальовки буденності цікаві тільки в тому разі, коли їх роблять Бейонсе, Мадонна або Саша Грей в робочому кабінеті. Але сотні приятелів і знайомих щодня викладають відео про те, як вони миють ноги, їдять мюслі і дивуються кучугурам. Життя має бути змістовним. Пости в соцмережах теж. Інакше це деградація.
Найчастіше люди знімають відверту нісенітницю, прикриваючись зацікавленістю підписників. Але я категорично не розумію, як можна відзначати день народження і безперервно транслювати це в мережу. Уточню: звичайний день народження на кухні, де замість виступу Лободи — канапе з виноградом. По собі знаю: коли дійсно весело, тобі нема ніякого діла до малознайомих підписників. Після гарного куражу дай бог взагалі відшукати телефон. Тому ти або п'єш і кайфуєш з друзями, або робиш вигляд, що веселишся, і кривляєшся на камеру. Хороша вечірка не повинна бути схожа на рекламу, де незнайомі люди, що зображують друзів, піднімають келихи з рідиною, схожою на пиво.
Як би там не було, а число користувачів Інстаграму перевалило за півмільярда. Щодня фотострічку переглядають 300 млн осіб, розміщуючи 95 млн знімків і відеороликів. Кожен день лайками відзначаються понад 4 млрд публікацій. Лайкнув фото у Фейсбуці, лайкнув ті ж кадри ВКонтакте, лайкнув ті ж знімки в Інстаграмі — ось, власне, і день пройшов.
Якщо вдуматися, то до появи соцмереж заручники Фейсбуку та Інстаграму ніколи не знали так багато про життя інших, неблизьких людей. Тепер же постійно порівнюють себе з ними. І це порівняння не завжди на руку: у когось іншого завжди красивіше обличчя, ефектніша машина і смачніші деруни. Інколи порівняння доводять до самокатування, людина починає відчувати себе неповноцінною і нікчемною.
Важливо визнати, що прямо зараз, в цей лютневий морозяний день, на наших очах виростає покоління веселих картинок. Досвідчені, вдумливі нотатки довше двох абзаців, як правило, не збирають стільки лайків, скільки фото пружної попи в салатових лосинах. Все рідше нове покоління може похвалитися тим, що читає щось ще, крім хештегів. Читання відходить на другий (якщо не двадцять другий) план, головне — зняти своє обличчя крупним планом. Наприклад, на тлі пожежі. У Костромській області, РФ 19‑річного хлопця та його подругу запідозрили в серії підпалів заради селфі. Закохані викладали ефектні автопортрети на тлі палаючих вогнів.
У гонитві за строкатими і ефектними знімками люди втрачають пильність. 20‑річна дівчина з Техасу відволіклася за кермом на топлес-селфі і врізалася в поліцейську машину. На щастя, всі залишилися живі, груди відбулися легким переляком. Цікава ситуація трапилася з мексиканською поліцейською: у неї вистачило розуму зняти себе топлес в патрульній машині при виконанні і опублікувати цей знімок. Шеф із задоволенням лайкнув гарячі мексиканські груди і звільнив без розмов.
Бразильський турист до певного часу поводився пристойно в Національному музеї стародавнього мистецтва в Лісабоні. У нього й думки не було фотографувати свої волохаті груди, але дуже вже хотілося зробити селфі на тлі скульптури XVIII століття. Чоловік став спиною до статуї архангела Михаїла і для фокусування кадру зробив крок назад. В результаті скульптура впала, розбившись вщент.
Більш драматичним вийшов фінал наступної історії. Під час сильної зливи хлопець став на край греблі заради видовищного кадру, але зісковзнув у Ганг. Шестеро друзів по черзі пірнали в бурхливу річку, щоб врятувати друга. У підсумку сім жертв.
Найчастіше в КВК після мініатюри фронтмен команди звертається до залу: "Що ми хотіли сказати цим номером?" Так от я теж підсумую. Я ні в якому разі не проти соцмереж. Вони допомагають у просуванні бізнесу, лікуванні людей, допомозі нужденним. Допомагають самовиразитися, врешті решт. Єдине: я — за осмисленість. За те, щоб в кожному кадрі і кожному слові вгадувалася думка. Дотепна і не банальна. Ну а якщо хтось з ваших друзів все ж надумає одружитися з телефоном, запрошуйте мене тамадою.
Автор Сергій Рибік.
Джерело nv.ua.
Ілюстрація Laura Callaghan.
